По весні 1663 року двоє подорожніх, верхи на добрих ко­нях, ізближались до Києва з Білогородського шляху. [1] Один був молодий собі козак, збройний, як до війни; дру­гий, по одежі і по сивій бороді, сказать би, піп, а по ша­блю­ці під рясою, по пістолях за поясом і по довгих шрамах на виду - ста­рий козарлюга.