Мене також чекала згуба,
Нужда і безробіття мир —
Я син простого лісоруба,
Гуцула із Карпатських гір.
Поклали край його здоров’ю
Зарібки по лісах чужих.
«Добро» те панське нині кров’ю
Випльовує з грудей слабих.
А мати гарувала гірко
Від темноти до темноти,
Щоб нас, малесеньких семірко,
Нагодувати й одягти.
У хаті рідко бачив хліб я,
А в школі били по руках
За те, що зиркав я спідліб’я
На булку панського синка.
Я мріяв про топір опришка,
Шукав я Довбуша в лісах,
Та світ мені відкрила книжка
І сонце показало шлях.
В твоєму університеті
Я вчусь тепер, народе мій,
То дай же в молодому злеті
Мені піднятись вище мрій!
Народе мій, ясна любове,
Ти волю лиш яви свою —
Поклич, – а серце вже готове
