автордың кітабын онлайн тегін оқу Послідній крейцар
Іван Франко
ПОСЛІДНІЙ КРЕЙЦАР
«Послідній крейцар» Івана Франка — одноактна п’єса, присвячена традиційній для ідіостилю автора проблемі морального зубожіння представників так званої міської інтелігенції***. Найвідомішими творами Івана Франка є «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Украдене щастя», «Олівець», збірки поезій «Зів’яле листя», «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд» тощо. Іван Франко — видатний український письменник, який працював у жанрах поезії, прози та драматургії, талановитий літературознавець і публіцист.
Особи:
Євгеній, Жан, Симон — молоді, елегантсько убрані мужчини.
Маня, Таня — молоді женщини.
Кольпортер.
Арф’ярка.
Комісар і слуги поліційні.
Сцена: покій в готелі, мебльований з претензією на парадність. Три ліжка з заслонами, пообшастувані обої. В куті стіл накритий з недоїдками різних страв та порожніми фляшками від вина. Світло.
Ява перша
Євгеній ходить непевними кроками по покою, піднапилий; Жан і Симон силуються посадити Маню на фотель, поставлений насеред покою; Таня, видимо втомлена і бліда, сидить збоку на стільчику.
Жан. Але о що ти йде? Сідай, коли тя просимо, і будь нашов королевов на нинішній вечір!
Маня. Гарно просите, чорти якісь! Похапали мя за руки, як кліщами, та й тягнуть, мов медведя до меду!
Симон (регочеться). Але сила в дівки, що дій ти її кату! Дякуй богу, що й так просимо! Ми такі піддані, що або пануй над нами, або бунтуємось!
Жан. А знаєш, ми як збунтуємось, то лихо!
Усаджують її, регочуться.
Маня. Ну-ну, пристріт вам на очі! Нехай і так! Чого ж хочете від мене?
Симон (з комічною реверенцією). То вже зараз вашій милості…
Жан. Вашому королівському величеству скажемо!
Маня (з комічною строгістю). Але я своєю властю наказую вам — зараз говоріть, а ні…
Жан. А ні, то що?
Маня. Як, ти ще питати смієш? Голова не твоя!
Симон. Бідна головка! Слухаєм вашого королівського величества. Але передовсім звольте завести лад в державі і скликати сюда всю вірнопіддану вам дружину.
Маня. По якого чорта скликати? Он той вибрався в подорож на місяць, уже зробив сім миль без семи днів. А тамта дружина, — ex, та де вна, моя курочка? Ціп-ціп-ціп, ціпенька! Ціп-ціп-ціп!
Таня (зближається, з силуваним сміхом). Ко-ко-ко!
Симон. Ах, красіточко наша, де ж ти бувала? Ми тут за виборами нової цариці і забули о тобі!
Маня (тупає ногою). Ну, коли ж зачнете?
Жан. В тій хвилі, в тій хвилі, тілько пішліть якого возного, щоби приставив сюда он того непокірного підданого!
Маня. Най буде Таня за возного і приставить перед мій трон сейчас непокірного бунтівника Євгенія Грушку! І то волею або й неволею!
