автордың кітабын онлайн тегін оқу Мізантроп
Мольєр
Мізантроп
Комедія
Комедія у віршах «Мізантроп» належить перу відомого французького драматурга Мольєра, справжнє ім'я якого — Жан Батист Поклен (1622–1673).
Переконаний мізантроп Альцест готовий порвати з друзями, щоб не відступитися від своїх принципів. Головний герой вважає, що завжди і за будь-яких обставин слід говорити людям правду в обличчя, ніколи не вдаючись до лестощів…
У творі Мольєр сатирично змальовує аморальність, дріб'язковість та улесливість столичного дворянства, продажність суду, а також штучний пафос багатьох літературних творів того часу.
Творчість Мольєра мала чималий вплив на подальший розвиток світової драматургії. Іншими відомими творами автора є п'єси «Міщанин-шляхтич», «Удаваний хворий», «Тартюф», «Скупий», «Дон Жуан» та ін.
Дійові особи
Альсест — закоханий у Селімену.
Філінт — друг Альсестів.
Оронт — закоханий у Селімену.
Селімена — мила Альсеста.
Еліанта — Селіменена кузина.
Арсіноя — подруга Селімени.
Акаст, Клітандр — маркізи.
Баск — слуга Селімени.
Вартовий із Маршальства Франції.
Дюбуа — слуга Альсеста.
Дія відбувається в Парижі в Селіменинім домі.
Дія перша
Ява 1
Філінт, Альсест.
Філінт
Та що вам, друже мій?
Альсест
(сидячи)
Лишіть мене в спокої!
Філінт
Чому химерною неласкою такою…
Альсест
Ідіть собі, прошу, не тратьте зайвих слів.
Філінт
Раніш би вислухать, ніж удаваться в гнів.
Альсест
Ні, хочу гніватись, а слухать не бажаю.
Філінт
Як розуміти вас — я, далебі, не знаю,
І хоч ми друзями віддавна нареклись…
Альсест
Я — друг вам? Запишіть, що то було колись!
Так — досі в злагоді жили ми і в любові, —
А як побачив я, на що есте готові.
То приязнь унівець розбилася моя:
В серцях зіпсованих не хочу місця я.
Філінт
Та чим же міг я так, Альсесте, завинити?
Альсест
На місці вашому волів би я не жити!
Хто чинить так, як ви, — пошани хай не жде;
У чесних він людей презирство лиш найдо.
Я ж бачив, як того ви стріли чоловіка.
Шаноба тут яка, любов яка велика
Була появлена! А скільки присягань.
Обітниць голосних і приязних зізнань.
Що ви з обіймами палкими їх мішали!
А скоро вийшов він, — ви ледве пригадали,
Як на ім’я йому і що то за один, —
І вже ні трошечки вас не обходить він.
До лиха! Соромно, ганебно, підло навіть
Так душу лестками фальшивими неславить.
Коли б судилося таке мені вчинить.
То я повісився б із того горя вмить!
Філінт
Причин не бачу я до вироку такого
І пом’якшить його благаю вас, на бога;
Прошу: зласкавтеся, хоч огріхи й страшні,
І ще не вішаться дозвольте ви мені.
Альсест
Невчасно спала вам охота жартувати!
Філінт
Чого ж вам хочеться, цікавий би я знати?
Альсест
Я хочу щирості, щоб слово ні одно
Не вилітало з уст, як не з душі воно.
Філінт
Коли обійме нас, вітаючи, знайомий, —
Так само обійнять повинні ми його;
Зізнання сипле він, обіцянки склада —
Те саме й нам робить, звичайно, випада.
Альсест
