теорию.
– А? Шо то воно ваш вірус? Не голод й не война – то є головне. Я голода не знала, дякувати Господові Богу. А ось мати моя були казали, що її леда чи не з’їли. Було їй двадцять років в тридцять другому, вона на Київщині жила. Гналися-гналися за нею, та вона впала долі в яр… Вони й подумали, що вона вмерла, розбилася, ніхто за нею не поліз, та й відки на це сили… А вона вибралася… Хоч була пухла вже від голоду… Потім батько мій її побачив, полюбилися вони… Забрав до себе, де не такий голод був, а з сорок п’ятого, коли батько з войни вернувся, вони на Буковині оселилися – там я і світ Божий побачила, отако… А ви кажете: віруси, віруси… Да які віруси!.. Зараз все лікують. Головне, абись люде один одного не їли…[1]
