автордың кітабын онлайн тегін оқу Байки
Євген Гребінка
Байки
Євген Гребінка — яскравий представник українського романтизму, письменник-новатор, який створив невмирущі образи, розбудував жанрову систему української літератури, збагатив її новими темами. Його літературна діяльність вирізняється в епічних жанрах історичністю, ідеалізуванням минулого й національними мотивами, в ліричних — нахилом до форм пісенної творчості. У своїй поезії та прозовій спадщині Гребінка подав портрет своєї епохи, виявивши при цьому глибоку мистецьку індивідуальність, яка, ідучи услід за покликом віку, зосталася, проте, вірною високим моральним цінностям.
До книги ввійшли найкращі байки, які відтворюють народну мораль, народні погляди на життя, на правду і кривду. Поет засуджує несправедливість класового суспільства, висміює здирство, хабарництво царських чиновників, виступає проти свавілля панів-кріпосників, викриває несправедливість царського суду. Типова з цього погляду відома байка «Ведмежий суд». Лисичка звинувачує вола у тому, що він на панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль.
Лебедь і гуси
На ставi пишно Лебедь плив,
А Гуси сiрiї край його поринали.
«Хiба оцей бiляк вас з глузду звiв? —
Один Гусак загомонiв, —
Чого ви, братця, так баньки повитрiщали?
Ми попеластi всi, а вiн один мiж нас
Своє пиндючить пiр'я бiлеї
Коли б ви тiлько захотiли,
Щоб разом, стало бить, вся беседа взялась,
Ми б панича сього якраз перемастили».
I завелась на ставi геркотня,
Гусине дiло закипiло:
Таскають, грязь i глей зо дна
Да мажуть Лебедя, щоб пiр'я посiрiло.
Обмазали кругом — i трохи галас стих;
А Лебедь плись на дно — i випурнув як снiг.
Ведмежий суд
Лисичка подала у суд таку бумагу:
Що бачила вона, як попеластий Вiл
На панськiй винницi пив, як мошенник, брагу,
Їв сiно, i овес, i сiль.
Суддею був Ведмiдь, Вовки були пiдсудки.
Давай вони його по-своєму судить
Трохи не цiлi сутки.
«Як можна грiх такий зробить!
Воно було б зовсiм не диво,
Коли б вiн їв собi м'ясиво», —
Ведмiдь сердито став ревiть.
«А то вiн сiно їв!» — Вовки завили.
Вiл щось почав був говорить,
Да суддi рiч його спочинку перебили,
Бо вiн ситенький був. I так опредiлили
I приказали записать:
«Понеже Вiл признався попеластий,
Що вiн їв сiно, сiль, овес i всякi сластi,
Так за такi грiхи його четвертувать
I м'ясо розiдрать суддям на рiвнi частi,
Лисичцi ж ратицi оддать».
