Дурна іграшка! Дитяча забавка пихатих адміралів, комодорів та капітанів. Світ вихваляється тобою, твоєю мудрістю та всесиллям; але на що ти кінець кінцем здатна? Тільки вказувати нікчемну, жалюгідну точку на цій величезній планеті, в яку випадок закинув тебе і ту руку, що тебе тримає. І все! Ні на крихту не більше! Ти не можеш сказати навіть, де буде завтра вранці одна-єдина крапля води чи піщинка; і цим своїм безсиллям ти завдаєш образи сонцю! Наука! Будь ти проклята, пуста іграшко! І будьте прокляті, всі речі, що зводять очі людини вгору, до отих небес, чия жива яскравість тільки пече її, як твоє світло, о сонце, і зараз пече мої старі очі! Сама природа наставила людські очі врівень із земним обрієм, вона не помістила їх на маківці, немовби воля божа була така, щоб людина споглядала його небеса.
