Я мусив учитися слухати світ. Коли не йшла думка, я йшов за нею в гори. Сходив на гору кожного Божого ранку, разом із сонцем. А відтак радісно спускався. І відповіді скочувалися мені під ноги…
А якщо не будеш судити, то довіриться тобі й прихована краса. Чекай, коли очі призвичаяться. Тоді просвітліє голова. А далі — й зряче серце. А воно многовартісне. Очей, вух і розсудку варте. Спитаєш у серця — і наустить тебе.
Воно дається не з народження. Його витворюють свідомий вибір і моральна воля. І роботяща душа. Котра повсякчас у роботі, на піднесенні… Тоді твій тривок наповнюється смислом і цілісністю. Тоді кожна твоя година — як святе причастя
