«Одарка» Марка Вовчка — оповідання про трагічну долю закріпаченої дівчини, яку насильно забрали від батьків на служіння панам. У творі продовжується тема згубної влади панів, яка також виразно звучить і в інших оповіданнях, серед яких «Горпина», «Отець Андрій», «Викуп».
Жас шектеулері: 16+
Басылым шыққан жыл: 2022
Қағаз беттер: 11
Дәйексөздер13
Тітко-серце! у нас тепер вишні та черешні цвітуть, а далі й мак красуватиметься… А тато й мама?.. Нема вісток?
— Ще нема, любко, — кажу. — Я тоді зараз прибіжу до тебе. Чи не бажаєш ти чого, Одарцю?
— Ні, тіточко, нічого не бажаю, нехай тільки од вікна не женуть.
— Ще нема, любко, — кажу. — Я тоді зараз прибіжу до тебе. Чи не бажаєш ти чого, Одарцю?
— Ні, тіточко, нічого не бажаю, нехай тільки од вікна не женуть.
Дитино моя нещаслива! — каже, — нехай тії добра не діждуть, що тебе, як пахучу квітку, стоптали, а твій вік уже недовгий!
Перехрестила дівчинку, заплакала та й вийшла.
Перехрестила дівчинку, заплакала та й вийшла.
Танцюй, Одарко! танцюй, та й годі!» Звеліла її вивести посеред покою — танцюй! Пішла танцювати, безщасна, та ніжки їй підітнулись — упала, а вони регочуться. «Удає, - кажуть, — удає!» Отаке лихо!
Дивлюсь я — тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.
Дивлюсь я — тане, тане моя Одарка, як воскова свічечка.
