В історії української реалістичної літератури творчість Івана Нечуя-Левицького займає визначне місце. Відомо, що розвиток художньої прози і, зокрема, великих епічних жанрів — повісті й роману — є важливим етапом формування національного мистецтва слова. Вийшовши на українську літературну ниву, Нечуй-Левицький блискуче розвинув зміст і форму невеличкого оповідання і дав перші зразки реалістичного романного жанру з сучасного життя. Оспівуванню краси рідної природи автор присвячує нарис «Ніч на Дніпрі». Через естетичне осмислення природи Нечуй-Левицький приходить до пізнання людини, її духовності. Точність спостережень художника-реаліста і натураліста, напружене шукання позитивного ідеалу, піднесення високих моральних почуттів — усе це надає прозі письменника неповторної чарівності й поетичності.