автордың кітабын онлайн тегін оқу  Ніж у сонці

Іван Драч

Іван Драч

НІЖ У СОНЦІ

«Ніж у сонці» Івана Драча — це поема-виклик, присвячена гострій і болючій проблемі негативного впливу наукових відкриттів на життя планети***.

Перу автора належать такі відомі твори як «Чорнобильська Мадонна», «Ніж у сонці», «Крила», «Балада про соняшник» тощо.

Іван Драч — видатний український поет-шістдесятник, в його творчості гармонійно поєднуються класичний стиль з постмодерністськими тенденціями.

Трагедiя

Не отблеск, отблеском рожденный, —

Ты по себе свой край оставь,

Твоею песней утвержденный…

А.Твардовский

Пролог

Мої вiки слiдом за мною ходять:

Од вiтрякiв до полиску ракет,

Фотон i Пишна паска великодня,

Усе — до лаконiчностi штиблет.

Надiї бубнявiють цвiтом вишень

У сонцем зацiлованих садах.

Слова мої! Шикуйтесь смiливiше —

Пилюка зiр хай шерхне на вустах.

Навiщо я? Куди моя дорога?

I чи моя тривога проросла

Од сивої печалi Козерога

До сивого чорнозему села?

Що маю нести в сивi-синi далi?

Пшеничну ласку в молодих руках

Чи чорний рак водневих вакханалiй,

Що серце їсть п'яти материкам?

Я — переклятий ворогом не тричi[1],

Дивлюся зорям в мерехтливi вiчi,

В оранжеве шептання: «Поспiшай!»

Хрустить повiтря вафлями сипкими,

Ковтаю з вiтром чорнобривий спiв…

Яку гiркоту корабель нестиме,

Бо я ж не наробивсь, не одкипiв!

Збираю я в долонi синi тiнi,

Прощаюсь iз синицею, з Днiпром,

Бо в мене не Ньютонове тяжiння,

А галактичне — в безвiсть напролом.

Сковороду зустрiв я у трамваї[2]

Смушеву скинув i мене питав,

Чи можу Сонцю передать привiт.

Чоло в старого з жовтої розлуки,

Мiльйони зморщок пов'ялили вид,

Меланхолiйнi фiлософськi руки

Цiпком тривоги пробують цей свiт.

Шепоче вiн: «Ти вiдлiтаєш, сину,

На лобi в тебе знак неправоти.

Щоб корабель не став за домовину,

Вiзьми благословення — i лети.

Пройдись землею. В серце йди людське ти,

Питай у нього дозволу i права,

Бо якорi космiчної ракети

Вросли в народ —

навiчно, аж iржаво».