Чи гаразд, чи не гаразд, а з москалем нам треба укупі жити. Се вже так, батьку!
- Ой, синку! - каже Шрам. - Рознюхали ми тепер добре бояр да воєвод московських!
- Се, батьку, як до чоловіка! А москаль нам рідніший од ляха, і не слід нам од його одриватись.
- Бог його знає! - каже здихнувши Шрам. - Може, воно так буде й лучче.
- Уже ж пак не гiрше, батьку! Бо тут усi слухають одного, а там, що пан, то й король, i всяке ледащо норовить, як би козака в грязь затоптати.
- Не дiждуть вони сього, невірнії душі! - каже Шрам, ухопившись за уса.
- Отже, щоб не дождали, батьку, так треба нам з москалем за руки держатись. Се ж усе одна Русь, боже мій милий! Коли в нас заведеться добро, то й москалю буде лучче.
