Мати
Тікаймо, дочко!
(Підводиться й подається до дверей.)
Оксана
Чого се, хай Бог милує, тікати,
як від татар?
Мати
Ще осміють, дитинко;
нема тут звичаю з чоловіками
жіноцтву пробувати при беседі.
(Одчиняє двері й спішиться по сходах у терем.)
Оксана (іде за нею)
Ой Господи, які се тут звичаї! Оце — але!
