Ми, діти війни, виховані в постійній тривозі що ворог не спить, що ворог підслуховує, як тільки навчились писати, почали видумувати тайнопис. Скільки було варіантів, зараз і не пригадаю. Головною схемою було написання алфавіту в стовпчик, а поруч — другий стовпчик, але у зворотному порядку. Шифр постійно удосконалювався; другий стовпчик вже писали через літеру, дві, або ще хитріше, та так хитро, що, часом, автор і сам не міг прочитати свою шифровку.
Життєві сходинки (Початок шляху)
·
Володимир Кривенко
