– О, як гармонію, гармонію ми любим!
Ми хочем бачить світ прозорим, а не грубим.
Життя для нас лиш згук, лиш сонний, тонний
транс,
і робітничий клас, як вічний дисонанс.
Ми бачим спокій там, де боротьба і бурі;
у небутті – красу, і правду в каламбурі.
І брязкаєм в серця, і плачемо над тим,
що все це тля і тлін, дурної крові дим.
Та як же нам зламать тиранно-тюрмні грати,
коли співці у нас все євнухи, кастрати?
«І ланцюги є знак. І грати є акорд.
І сяйво від осла. І мир од львиних морд…»
Гармонія живе не тільки там, де бліки.
Гармонія і там, де Брехуни Великі.
Лиш брехуни умруть, а правда з віку в вік
стече в один акорд, де згук є робітник.
ВІТЕР З УКРАЇНИ
·
Павло Тичина
