автордың кітабын онлайн тегін оқу Ув'язнені. Казка для хуліганів та романтиків
Сніжана Федорова
Ув'язнені
Казка для хуліганів та романтиків
Після смерті батьків Кікі та Ернан залишаються удвох. Брат і сестра мають тітку, проте могутній Володар Темряви Грудд заточив її у камінь. Ернан намагається зняти чари й перемогти злого мага. Він укриває від Грудда могутні світи, вирощує інопланетні рослини, а ще має полонених, яких він утримує за допомоги стихії води.
Коли Кікі дізнається про в’язнів, її охоплює страх, адже брат може бути чорним магом. Зрештою істина про полонених води виявляється непередбачуваною.
Дивна сім'я
В деякій країні, в містечку Плюм жила одна незвичайна сім'я. Незвичайна вона була тим, що протягом багатьох поколінь серед них завжди були маги. Взагалі, в місті зустрічалися й інші сім'ї, які займалися магією — ну, там пересуванням предметів силою думки або підпалом предметів на відстані, або руйнували камені силою. Втім, ця сила хоч і була у них, але діяла лише з невеликою енергією. Так було законоположено засновниками міста століття назад.
І тільки сімейство Ангріел вміло ув'язнювати й втихомирювати предмети в стихію води та повітря. На жаль, роки й смерть забрали й всі попередні покоління родичів, і батьків. Тому, зараз в старому і таємничому будинку проживали лише брат і сестра. Старший брат Ернан і молодша сестра Кікі були одні в величезному старому будинку. У ньому збереглися кімнати діда і бабусі, батька і матері, тітоньки, було кілька кабінетів, оранжерей і лабораторій.
Кікі найбільше любила знаходитися в своїй рожевій кімнаті або в спальні батьків. Ернан здебільшого любив перебувати сам в бібліотеці. Він давно закінчив своє магічне навчання і тепер продавав своє вміння не тільки співгромадянам, а й мешканцям інших світів. Тому, ні він, ні сестра, ні в чому особливо не потребували.
Брат не заперечував, коли Кікі приводила до себе подружок, і вони влітку цілими днями займалися своїми дитячими таємничими справами в занедбаному саду. За парком і садом по-справжньому ніхто не доглядав. Тому алеї заросли чагарником і травою, і тепер більше схожі на ліс.
Але Ернан не переймався. Він знав, що їх маєток з усіх боків оточує енергетична загородка, яку встановили ще їхні батьки. Час від часу він підтримував цю енергію, що охороняла їх.
Брат любив свою сестричку. Вечорами він обов'язково гуляв з нею по саду, розповідаючи сімейні історії, які йому встигла розповісти їх тітонька Ерміна, поки вона була ще жива. На ніч він укладав Кікі в ліжко і щось наспівував їй, заспокоюючи її. Останнє, що запам'ятовувалося сестричці перед сном — це любляче обличчя брата і зірки за вікном.
Звичайно, була у них і приходила прислуга з сімейства Нуррінов, які традиційно століттями прислужували Ангріелам. Тому, старший брат міг не вдаватися в питання, що приготувати собі та сестрі на сніданок і обід. Болла Нуррін не тільки готувала і навчала Кікі жіночим умінням — шиттю, вишивці та в'язанню, а й займалася прибиранням в будинку. Правда, Ернан не любив нікого допускати в бібліотеку й оранжереї, вважаючи за краще там прибирати їм самим.
Кікі завжди думала, що у нього там зберігаються якісь секрети. Але, коли їй виповнилося десять, Ернан став впускати сестру до себе. Напевно, він вважав, що вона вже виросла і не зможе нічого пошкодити.
Якось, одного літнього вечора, пересиливши свій страх перед братом, вона тихенько зайшла в кабінет, який перейшов йому у спадок від батька і діда.
На столі й комоді теж лежало багато старих книг зі зморщеними сторінками. Брат сидів за столом і уважно читав. На стіні за його спиною висіли страшні дерев'яні маски. Деякі з них були з інших світів. На комоді, в акваріумі, скаженів якийсь чортик зі страшно витріщеними очима.
Побачивши Кікі, мешканець акваріума, схоже, здивувався і злякався. Заметушився, піднімаючи хвилі й ворушачи водорості.
— Хто це? — переляканим шепотом запитала Кікі.
— Морський чорт! — не піднімаючи очей, відповів брат.
— Такий страшний!
— Та кинь! Він же маленький. Він тебе боїться.
Ернан обернувся до стіни.
— Ти чого лопочеш? Дівчаток раніше не бачив? — запитав він чортика.
Істота була схожа на розсерджену скуйовджену велику жабу. Чорт беззвучно заворушив ротом. Тільки на відміну від жаб, Кікі побачила у нього безліч гострих агресивних зубів.
— А що ти з ним розмовляєш? Хіба він розуміє тебе?
— Все розуміє.
— Так він думки читає?
— Так само, як і ми з тобою.
Кікі навіть підскочила від несподіванки.
— Ой!
— А що? Скоро він з тобою подружиться і вам стане весело. Будеш приходити до нього, коли я буду зайнятий. Незабаром мене не буде якийсь час.
— Я тебе нікуди не пущу! — повисла на шиї у брата дівчинка.
— Так я всього на кілька днів. Болла про тебе подбає. І чортик.
— А що мені з ним робити?
— Погодувати його. Я для нього їжу залишу. Будеш спілкуватися з ним.
— Спілкуватися?
— Звичайно, він же нудьгує.
— Думаю, що мій Рижик не нудьгує без мене, — згадала Кікі свою золоту рибку.
— Порівняла! Чорт же не риба якась! Він — жива істота!
— Риба — теж!
— Але, він — розумний.
Проти такого аргументу Кікі не могла посперечатися. Рижик, на жаль, поки ніяк не виявляв свого інтелекту.
— А можна, я йому Рижика принесу сюди й поруч поставлю, щоб їм обом не нудно було?
— Так, звичайно можна! — відповів Ернан і повів її в свою оранжерею.
Вона у нього була не така, як в інших. Ні, у них був ще й традиційний зимовий сад. Там Кікі теж дуже любила блукати серед чудових дерев і кущів з екзотичними квітами. Але, саме в Ернана оранжерея була особлива — водна!
У великому і світлому приміщенні знаходилося кілька величезних резервуарів з прозорою водою. А в них, на невеликих островах з каменів і землі інших світів, росли чудові пальми й ліани, папороті та плавуни, які тягнулися вгору з акваріумів, і перепліталися під високою стелею, погрожуючи прорости і його. Правда, Ернан заспокоїв Кікі, пообіцявши, що такого не станеться, бо він зачарував рослини від подальшого зростання.
Сестричка, відкривши від подиву рот, шанобливо обійшла кілька таких резервуарів. Вона намагалася зрозуміти, навіщо брат так старанно доглядає за цими небаченими рослинами. Вони, явно, були з інших світів. Було взагалі незрозуміло, чи зможуть вони вижити в повітряному середовищі, якщо Ернан висадить їх в ґрунт. Так навіщо ж приділяти цьому стільки сил і часу? Безперечно, вони були красиві та викликали подив.
Але… вона б не стала так заморочуватися на його місці.
До речі, дівчинка помітила, що резервуари були заповнені не повністю. Вгорі залишалося повітря, в якому літали дуже красиві сині й зелені метелики, і бабки.
— А чим ти їх годуєш? — здивовано запитала вона у брата.
— Вони самі годуються пилком і нектаром з квітів, — гордо відповів Ернан.
Здивуванню Кікі не було меж. Чудові рослини були здатні викликати не тільки повагу до своєї невичерпної сили. Вони змушували її навіть злегка побоюватися їх.
— Давай, я покажу тепер комору нашої тітоньки. Тобі вона повинна сподобатися. І, думаю, що тобі вже пора почати займатися сімейною справою. Вибери, що тобі сподобається і спробуй цим зайнятися.
— А розкажи мені про тітку, Ернан, — попросила дівчинка.
Брат зітхнув. Батьків він зовсім не пам'ятав. А тітонька назавжди залишилася живою в його пам'яті. Так фізично вона і не загинула. Просто злий чарівник з чужого світу заточив її там назавжди в камені.
— Ерміна була чудова. Напевно, як і наші батьки. Вона була мрійницею. Цю оранжерею заснувала вона. Коли я був маленький, трохи молодшим за тебе, вона показувала, як вирощувати звичайні рослини. Потім вона вчила мене, як використовувати воду і повітря. А потім брала мене в подорожі за цими рослинами в інші світи.
— А навіщо вони? — поцікавилася Кікі, до цього зовсім не відчувала інтерес до рослин.
— Хіба вони не прекрасні, не цікаві?
— Вони таки цікаві, - визнала сестра, згадуючи небачені потужні стовбури, що тягнуться до стелі.
— Так, вони — дивовижні. У нас попереду ще багато часу, і я тобі ще розповім про них. Вони просто унікальні. Багато з них здатні лікувати фізичні й психічні хвороби. Деякі здатні оживляти, а деякі — чаклувати. Але, на жаль, я поки що не знайшов таке, яке б лікувало від раку. Правда, у мене є думки з цього приводу. Я впевнений, що якщо мені вдасться схрестити деякі з них в єдиний вид, то…
— Так ось чим ти зайнятий в твоїй лабораторії! — вигукнула Кікі.
— Так. Я повинен знайти такий засіб!
Тепер тільки дівчинка зрозуміла, чому Ернан був такий наполегливий у своїй роботі, так не любив, коли його відволікали. Адже їхні батьки померли саме від цієї, невиліковної в їхньому світі, хвороби.
— Я більше ніколи не буду тобі заважати, коли ти будеш працювати! — Пообіцяла вона.
— А Ерміна встигла навчити мене майже всьому, що вміла сама. Спочатку вона вчила мене ув'язнювати неживі предмети в воду, потім — в живих істот, і передавати їм енергію так, щоб вода не шкодила їм. Потім, настала черга вивчення землі. Тітка знайомила мене з усім, що знала сама. Вона відчувала, що у неї залишилося мало часу. Адже, вона була обіцяна в дружини чорному чарівникові ще з моменту свого народження. Вона відтягувала цей момент, скільки могла. І їй вдалося відстрочити момент заміжжя до мого дорослішання.
Але, перед загрозою загибелі нашого міста, вона була змушена відправитися в світ Чорро, до Грудда. Йому вона була потрібна не тільки як дружина, але і як джерело знань про ув'язнення в різні середовища. Їй довелося вийти за нього заміж. Але знань своїх вона йому не відкрила. Тому він страшно розсердився і заточив її в скелю до тих пір, поки вона не видасть йому секрет про ув'язнення в воду і повітря.
— Бідна тітка!
— Так. Над цим питанням я теж намагаюся працювати.
— Ернан, можна, я буду тобі допомагати?
— Потрібно! Я дуже на це розраховую. Ерміна говорила, що генетично, більше наших знань передається по жіночій лінії. Але поки, ти занадто мала. Однак, у міру дорослішання, у тебе виявляться знання, і тоді ми зможемо звільнити Ерміну. Я дуже вірю в це.
— Знаєш, Кікі, я постійно згадую її, як вона розповідала мені різні історії, розповідала про батьків. У моїй пам'яті вона залишилася доброю феєю, яка мріяла змінити весь населений світ на краще. Дівчинка замислилася. Вона спробувала подумки уявити образ своєї тітоньки. Ерміна представлялася їй зараз самої доброю чарівницею. Брат провів її до дверей під сходами на другий поверх. Відкрив ключем замок, і Кікі ахнула. Перед нею виявився темний, злегка запилений коридор з безліччю дверей. Ерні штовхнув треті двері зліва, і Кікі завмерла в повному захваті.
Вона давно мріяла опинитися де-небудь в містечку на зразок цього! Скільки тут було всьо
...
