«Психологія мас» — друга частина фундаментальної праці Гюстава Лебона, написана в 1895 році, яка подає детальний аналіз психології широких мас (у даному випадку — натовпу), як найважливішого мотиву поведінки індивіда і причини історичних подій. Психологія натовпу стала розділом соціальної психології, який вивчає поведінку груп людей і відмінності у поводженні юрби та окремих її осіб (індивідів). Мова про раптові соціальні зміни, спричинені діями великих груп людей, які не були б притаманними одному учаснику подій.
Не варто думати, що ідея справляє враження навіть на культурний розум лише в тому випадку, якщо доведена її справедливість. Легко переконатися в цьому, якщо звернути увагу на те, як мало впливають навіть найпереконливіші докази на більшість людей. Очевидність, якщо вона надто впадає у вічі, може бути помічена якимсь освіченим індивідом у натовпі, але новонавернений, який знаходиться під владою несвідомого, все-таки дуже швидко повернеться до своїх початкових поглядів. Якщо ви побачитеся з ним за кілька днів, то він вам знову запропонує свої попередні аргументи й тими ж самими словами, оскільки перебуває під впливом попередніх ідей, котрі стали почуттями; ось вони й слугують глибокими рушіями наших слів і вчинків. З натовпом відбувається те саме.