автордың кітабын онлайн тегін оқу Цікаві оповідки для малюків від 5-ти до 105-ти
Наталія Старченко
Цікаві оповідки для малюків від 5-ти до 105-ти
У збірці оповідань Наталії Старченко «Цікаві оповідки для малюків від 5-ти до 105-ти» читач знайде цікаві та прості історії. Вони цікаві для людей будь-якого віку, а ще — дуже легкі для сприйняття та повчальні. Такі історії дають можливість відпочити душею. Збірка сподобається як дорослим, так і дітям. Її можна читати та скачати у форматі epub, fb2, pdf.
Матільдочка
Наша пухнаста кицька — особлива дамочка. Вона майстриня на всі лапки! Буває, що Матільдочка насправді покращує самопочуття. От залізе на руки до того, хто заслаб, помуркоче з півгодинки свої чарівні замовляння… І хворобу наче рукою зняло!
А ще Матільдочка виступає в ролі сімейного дієтолога. І якщо, з її точки зору, на нашому столі надто багато м’ясних чи рибних страв, кицька, поки ніхто не бачить, проводить їх термінове вилучення.
Усі ми із задоволенням милуємося синьоокою Матільдочкою, пестимо її. А для тих, хто виявляє бажання гратися з кицькою всупереч її волі, проводяться сеанси лікувального дряпання. Сліди від кігтиків заживають порівняно швидко. І також надають Матільдочці особливої чарівності, адже вона у нас — неповторна леді…
Важко буває перетерпіти хіба що ті дні, коли кицька кричить не своїм голосом. Зазвичай трапляється це навесні і минає вже за тиждень. Виникає природнє бажання викинути це кляте створіння за двері. Зупиняє тільки те, що Матільдочка — домашня кицька, зовсім не пристосована до реалій вуличного життя. Та й терпіти не так вже й довго. Бо зовсім скоро вона знову стане милою і доброю домашньою кішечкою.
Наш любий цуцик
Наш любий цуцик Джим — не просто собі пес, а англійський кокер-спанієль. Місія таких собак — допомагати господареві у мисливстві. Чорнявий красень вирізняється лагідною вдачею і, в той же час, — вельми непростим норовом. із полюванням у нього якось не склалося. І то не дивно, бо ж ми вибрали його не для цього, просто завдяки приємній зовнішності та мініатюрності. Таку собачку цілком реально тримати у міській квартирі. Ніякого дискомфорту. А прогулянка з песиком мінімум двічі на день радувала не тільки його, а й хазяїв.
Хто ж знав, що вже за пару років ми переїдемо у приватний сектор! А Джим вибере вуличний стиль життя. Ну що тут поробиш, цуцикові хочеться якомога більше часу насолоджуватися свіжим повітрям, бавитись, купатися у піску, снігу, землі, у чому пощастить. Ганятися за власною тінню, горобцями і навіть метеликами. Або просто розлягтися посеред двору — аби тільки не йти до хати!
Від гігієнічних процедур Джим тепер відмовляється навідріз. А на спроби причесати його кучері реагує вельми агресивно, як не умовляй і не нахвалюй. Тому ми вирішили не ризикувати. Облаштували своєму королівському спанієлю покої в коридорчику. Туди подаємо його величності сніданки та вечері, тут він зволить спочивати вночі.
А от до хати Джимові тепер зась. Бо інакше наші кімнати стануть схожі невідомо на що. Тепер хтозна, чого очікувати від норовливого цуцика, який так високо цінує свою свободу. Він зробив свій вибір і не скаржиться. Адже доля кімнатної собачки, з точки зору нашого любого Джима, не така вже й солодка.
Як кішка з собакою
Коли Джим став нашим, йому було трохи менше місяця. Маленьке цуценя спочатку вивчало квартиру, звикало до свого кутка. Звичайно, для нього це був певний стрес. Але у той період непросто було ще одному милому створіннячку. Появі Джима дуже здивувалась наша кішка М’явочка. Вона, здається, аж заклякла з подиву. І насторожено слідкувала за кожним рухом, кожним подихом цуцика. Але не чіпала. Він же, наївне, допитливе дитинча, зрадів сусідці по житлу. Тільки от його щире бажання познайомитись поближче та гратися разом не знайшли взаємності. Коли цуцик підходив надто близько, наважувався понюхати кішечку або навіть торкнутися її, вона так загрозливо шипіла, що Джим аж сахався. Якщо ж звукова терапія не допомагала, М’явочка граційно поцілювала в цуцика лапкою, і цього було достатньо. Згодом він припинив спроби потоваришувати. А кішка зверхньо вдавала, ніби взагалі не помічає його існування.
Ми вже й не сподівалися, що у їхніх стосунках колись скресне крига. Але життя розпорядилося по-своєму. Джим захворів на коньюктивіт. Цуцики нерідко страждають цієї недугою оченят. Звісно, ми придбали потрібні ліки. Але першою Джимові допомогла М’явочка. Вона прийшла до цуценяти, приблизно вдвічі меншого за неї величиною, і почала його вилизувати. Звісно, від хвороби очей Джимові допомогли вилікуватися препарати ветаптеки. Але турбота М’явочки поклала початок їх теплій дружбі. Обоє чорні-чорнющі, вони полюбили спати поряд. І це було дуже миле видовище.
Зараз Джимові шість з половиною років. М’явочки вже немає. Лишилась її донька, Матільда, абсолютно не схожа на свою маму ані зовнішністю, ані характером. Але вряди-годи я несподівано для себе самої називаю Матільду М’явочкою. Стосунки у неї з Джимом склалися досить своєрідні. Цуцик дуже ревнує кішку до господарів. Бувало, що навіть залазив до нас на руки, наслідуючи поведінку Матільди і не враховуючи, що вже належить до іншої вагової категорії. Та й про поважний статус охоронця не слід би забувати…
Матільда, мабуть, теж трошки заздрить Джимові. І мріє про далекі прогулянки. Та поки що лишається домашньою кішечкою. А її сміливості і ентузіазму вистачає хіба що визирнути на ганок і знову тікати собі
...
