Наталія Старченко

Шкільне пекло

Роман Наталії Старченко «Шкільне пекло» є надзвичайною історією про звичайних людей! Він зацікавить кожного, хто знає, що таке школа.

Розв’язка сюжету стане справжнім сюрпризом для читачів. Роман Наталії Старченко «Шкільне пекло» можна читати та скачати у форматі epub, fb2, pdf. Також на сайті дуже просто прочитати і скачати такі твори Наталії Старченко, як «Шерлок M&M's», «Маленька історія із життя першокурсниці», «Цікаві оповідки для малюків від 5-ти до 105-ти», «Советы красотки Светы», Коли стежки зводить сама Доля», «Домовуня Дуня. Чудеса трапляються», «Голос кохання».

I

«Що робити?! Як тепер далі?… Нічого гіршого трапитися просто не могло… За що мені така кара!.. І нащо здалися оті черевички на високих підборах… Треба було маму слухатися і купувати взуття на пласкій підошві… Але ж ні, я і так аж занадто мініатюрна. А підбори зробили мене більш стильною та високою! Просто якби туфлі придбати не у магазинчику, де товари за найнижчими цінами, а у хорошому взуттєвому, все було б нормально. І підбори не відпали б, неначе пластилінові, коли я послизнулася на щойно вимитих шкільних сходах. От чого, скажіть будь ласка, прибиральниця завітала до школи в таку рань? Цілісіньке літо тут ніхто не смітив… Якби не вона, усе було б нормально. А тепер?! Невже доведеться ходити по школі босяка? Або плигати на одній нозі? Ото учням буде весело… Звісно, мама постаралася б виручити, принесла б якесь взуття. Але мобілка залишилися удома. Щоб не відсторбувчувався модний клатч, придбаний у тому ж таки магазинчику…»

Тяжко зітхнувши, Олена Сергіївна залізла на широке підвіконня, тримаючи свої злощасні черевички у руках. Вона вже не може стримати гарячих сліз, які котяться градом. Ну що ж, про макіяж та ідеальне личко уже можна забути. Та яка тепер різниця… Шкода, що не можна провалитися крізь землю просто тут і зараз. Тільки-но прийде директор, Олена Сергіївна напише заяву про звільнення за власним бажанням. Іншого виходу немає. На жаль, а може, й на щастя. Значить, судилося їй бути санітаркою у терапії, де мама працює медсестрою. Вакансії там є завжди, було б тільки бажання працевлаштуватися. А головне, готовність виконувати роботу… Дівчина вже трохи заспокоїлася, аж раптом почувся жіночий вереск:

— Ну зовсім знахабніли! Ніякої поваги до чужої праці! І не соромно?! — до неї прямує одягнена в синій робочий халат прибиральниця, висока дебела жіночка років так під сорок з гаком. — Що це за принцеса тут розсілася? Ич, яка безсовісна!

— Вибачте, тітонько Олечко, це я, тут у мене таке горе сталося, — Олена Сергіївна, схлипуючи, повідала жінці свою нехитру історію.

— Лєнка Шовкопряд? Ти? А я тебе одразу й не пізнала, думаю, що за коза на підвіконня виперлася! Та хіба це горе? То дурниці! Ходімо, я тобі відчиню роздягальню, посидиш там. Зараз збігаю додому, принесу тобі щось із доччиного взуття. Ти, мабуть, пам’ятаєш, живу я тут зовсім близько. Ти ж із моєю Ніною разом навчалася, маєш знати.

— Знаю… Як там вона, до речі? — на душі у Олени вже легше, вона потихеньку йде до роздягальні, яка знаходиться зовсім поряд зі входом до школи.

— Вона-то чудово! Вийшла заміж за італійця, зараз живе і працює у Римі. Ніде не училася, в Інтернеті із оцим своїм Хосе познайомилася. Байдуже, що на 20 років старший, зате багатий і щедрий. Ніна у його власній кафешці офіціанткою працює. А от ти щось задніх пасеш. Затям, жіноче щастя не в науці. Щось ти високо себе несеш, скільки кавалерів було, а все сама та й сама. Дивись, бо будеш, як мати твоя. У дівках залишитися дуже просто. Чоловіків, щоб ти знала, набагато менше, ніж жінок. Тож поки молоденька та гарненька, не гай часу! Навіщо тобі здалося це шкільне пекло? Може, передумаєш, то знай, що завжди є кращі варіанти. Коли що, я Ніну попрошу, вона й тобі кавалера-іноземця знайде! А взуття принесу, не хвилюйся. Посидь тут, я зараз!

На старенькому учнівському стільці у невеличкій роздягальні Олена почувається набагато спокійніше. Уже ж що буде, те й буде. Шкода тільки, що про маму тьотя Оля так каже. Вона просто не розуміє, бо нічого не знає. Просто так вийшло, що тато Олени загинув на службі. Злочинець, якого так і не знайшли, встромив ножа у спину молодому чорнявому прикордоннику. І йому було байдуже, що вдома на чоловіка чекають красуня-дружина та дворічна донечка… Від татка їм залишились тільки фотографії. Дівчині здається, ніби вона пам’ятає, як татко, сильний і високий, тримав на руках її, таку малесеньку і напрочуд гарненьку.

 

А з тієї пори проминуло вже понад двадцять років. Багато за цей час виплакано сліз. Звісно, треба жити далі. Але матуся Олени стверджує, що для неї коханий все ще живий. І ні за що на світі вона йому не зрадить… Якщо чесно, донька і не уявляє поряд із мамою якогось іншого чоловіка, крім татка на фото, де вони з мамою такі молоді та щасливі… Їй навіть здається, що це буде святотатством щодо пам’яті про нього. І бабусі з дідусями, мабуть, теж так вважають, принаймні по батьківській лінії — точно… А головне, Олена ніколи і нізащо не дозволить бути поряд із мамою яком

...