автордың кітабын онлайн тегін оқу  Гранатове зернятко

Ганна Рось

У далекій, далекій північній країні Дарленд жила маленька принцеса. Їй було всього дев'ять, але вона була така розвинена дівчинка, у неї було стільки турбот, стільки занять і планів, що вона цілий день, з ранку до самого вечора невпинно працювала. Матері у принцеси не було, а її батько, король, душі не чув у своїй дочці.

— Відпочинь, моя принцеса! — раз у раз просив король.

— Ваша величність, я дуже зайнята, мені ніколи відпочивати, — зазвичай відповідала принцеса і утікала по справах.

«Чим же маленька дівчинка займалася весь день?» — подумаєте ви. Ну, заняття іноземною мовою, ну, уроки етикету для прийому іноземних послів, ну, заняття бальними танцями.

Чим же ще займатися принцесі? А ось чим. Про це по порядку.

Коли народилася маленька принцеса, з далекої жаркої країни перський цар направив королю у подарунок десять кущів прекрасних троянд. Одна троянда сорту Флорида, що поєднувала бурштиновий, персиковий і рожевий кольори так сподобалася королю, що він до імені дочки додав назву троянди. Тепер повне ім'я принцеси було — Марія Северина Флорида. Але близькі звали її просто — принцеса Флорида.

 

Звичайно, поки принцеса була маленька, всі троянди росли у великих глиняних горщиках. Але коли принцесі виповнилося дев’ять років, вона сказала татові-королю, що її троянди вимагають нової великої оранжереї. Король, звичайно, хотів догодити своїй улюбленій дочці і наказав скликати кращих зодчих[1] для розробки проекту оранжереї і її якнайшвидшого будівництва.

Принцеса Флорида сказала, що вибирати проект буде сама. Вона переглянула всі запропоновані малюнки, але тільки один привернув її увагу. У цій намальованій оранжереї внизу були кам'яні гроти, а склепіння були прозорими, двоярусними, з якогось матеріалу, схожого на скло.

— Чий це малюнок? — запитала принцеса.

Назустріч їй вийшов досить молодий чоловік, який трохи кульгав і спирався на тростину.

— Мій, ваша високість, — відповів зодчий.

— Містер Ленц, — представив його придворний.

— А що це за камін в оранжереї? — запитала принцеса.

 

 

— Ваша високість, оранжерея повинна опалюватися камінами в холодну пору року, а взимку додатково тепле повітря буде надходити з котельні. Крім того, в літній час через виходи в гротах буде забезпечуватися провітрювання оранжереї, а один грот буде виходити прямо до моря. Морська вода буде використовуватися для функціонування фонтану в центрі оранжереї. При цьому рух повітря з гротів буде забезпечувати квіти свіжістю морських фонтанів, — розповідав зодчий Ленц.

— Мені подобається ваша оранжерея. Вам треба врахувати, що оранжерея повинна при необхідності легко розширюватися, що в ній повинні бути місця для виведення птахів, які будуть жити в оранжереї і вільно там літати. Крім того, навколо оранжереї повинна бути широка тропа, по якій будуть їздити мої конячки, поні та лами. А ще для них потрібна нова стайня. Не забудьте!

— Звичайно, — відповів зодчий Ленц, схиливши голову.

— Приступайте до роботи негайно, — наказав король.

Увечері, коли принцеса пішла в кабінет побажати батькові «На добраніч», вона побачила, що він пише листа своєму давньому другу правителю Персії. Це було дуже доречно.

— Ваша величність, для нової оранжереї нам знадобиться багато родючої землі, але її у нас мало. І потрібне нове насіння, нові квіти, кущі та дерева.

— Добре, принцеса Флорида, — батько погладив її по голові. — Яка ти в мене розумна дівчинка! Ось якби твоя мати бачила тебе, як ти на неї схожа! — з гіркотою сказав король.

— Ваша величність, я обіцяю, що ніколи не залишу вас, — Флорида поцілувала батька в щоку.

— Не хвилюйся, донечко, будуть у тебе і нові квіти для оранжереї, і дерева, і птахи, і риби, — запевнив її король.

— Ой, спасибі, тато, за ідею. Ми зробимо ще й акваріуми з рибками! — зраділа Флорида. — Завтра ж скажу Ленцу, щоб він і акваріуми розмістив!

Вранці принцеса Флорида встала, як завжди, рано. Вона підбігла до високого вікна їх родового замку і глянула на вершини гір.

Шапки білого снігу на вершинах переливалися золотисто-блакитними відблисками. Флорида розмріялася, вона представила, як серед снігового царства виростає оазис, зелений острів з райськими птахами. Їй здалося, що вона почула їх веселе щебетання.

— Ваша високість, ваша усмішка чарівна, про щось мрієте? — запитала Габі, простягаючи м'які тапочки Флориді.

Габі було близько тридцяти п'яти років, не дивлячись на це, вона була найкращою подругою Флориди. Габі жила в їх замку давно. Колись Габі показувала пам'ятки далекої Персії молодому королю і його красуні-дружині королеві Марії Луїзі. Королева так подружилася з Габі, перекладачкою і екскурсоводом, що запросила Габі поїхати з ними в їх далеку північну країну. Габі просто не змогла відмовити Марії Луїзі. Коли молода королева вмирала від важких пологів вона попросила ніколи не залишати її маленьку принцесу. Габі не могла порушити дане нею слово, з тих пір вона жила в північному замку і в деякому сенсі замінила Флориді мати.

 

 

Флорида взула капці, обняла Габі.

— Підемо, моя красуня, — сказала Габі, — вмиємося, укладемо волосся, потім поснідаєш.

* * *

Учитель французького вже з'явився до сніданку.

— Сьогодні ви вивчаєте предмети посуду, назви страв і фруктів, — сказала Габі.

— Я без тебе снідати не буду, Габі, — сказала Флорида.

— Підемо, підемо, моя принцеса, — посміхнулася Габі.

Після сніданку, занять французьким, географією, астрономією, співом і танцями, Флорида поспішила на майданчик, де зодчий Ленц вибрав місце на південних схилах для розміщення оранжереї. Підготовка фундаменту йшла повним ходом. Незабаром повинні були прибути кілька торгових суден з матеріалами для оранжереї, серед яких найбільшу цінність представляло особливе пластичне прозоре скло для зводу оранжереї.

— Містер Ленц, містер Ленц, — покликала Флорида.

— Слухаю вас, ваша високість, — відповів Ленц, прямуючи до принцеси.

— Містер Ленц, ви повинні ще розмістити в оранжереї акваріуми для риб, — не вгамовувалася Флорида.

— Слухаю, — відповів Ленц, роблячи начерки в своїх паперах.

Дні бігли один за іншим. Прибулий флот привіз не тільки сучасний будівельний матеріал для оранжереї, а й торф, кокосову стружку, добрива. Працівники виносили з палуби саджанці дерев, кущів, квітів, а також клітки з дивовижними птахами з яскравим оперенням, акваріуми з різнокольоровими декоративними рибками.

Дві білосніжні альпаки з м'якою та легкою шерстю вже стояли на березі. Флорида підійшла до них. Звичайно, принцеса дуже любила квіти, але дві живі перелякані істоти відразу оволоділи її увагою. Вони були трохи вище одного метру. Альпаки тихенько гули, ніби хтось муркотів по нотах.

— Чого вони гудуть? — запитала Флорида.

 

 

— Це альпаки, близькі родичі ваших лам. А гулом вони так виражають свої почуття — занепокоєння, страх, зацікавленість або нудьгу, — відповів зодчий Ленц, який спостерігав за розвантаженням будівельних матеріалів.

— Ходімо, малеча, знайомитися, не бійтеся, — принцеса погладила одну з альпакак, — тут вас ніхто не образить. Ходімо до лам, я вас познайомлю. А як їх звати? — запитала Флорида у капітана, який розмовляв з Ленцем.

— Як назвете, ваша високість, так і буде, — відповів капітан з доброю посмішкою.

— Дівчинку я назву Аллі, а хлопчика — Пако, — придумала принцеса, — Аллі, Пако, пішли.

Конюх взяв за вуздечку тварин і повів їх в загін.

Поки оранжерея не була побудована, все неспокійне господарство розмістили в королівському палаці. У просторому залі для танців поставили саджанці у великих горщиках, квіти і акваріуми з рибками.

Флорида після обов'язкових уроків, призначених будь-якій принцесі, бігла до стайні, де виділили невелике приміщення для пухнастих альпаків. Вона допомагала їх годувати, доглядати за ними і водила їх на прогулянку по новій тропі, розміченій містером Ленцем.

Іноді Флорида разом з Габі сідали на коней і скакали по широкій тропі, весело сміючись. Принцеса була відмінною наїзницею і король дуже пишався грацією юної вершниці.

А іноді Габі і Флорида брали на прогулянки ослика Шаггі. Він був такий кумедний, з м'якою ворсистою шерстю, що дозволяла не мерзнути йому в суворому кліматі. І анітрохи не впертий, він слухняно крокував по тропі, а коли хтось з його супутниць втомлювався, то із задоволенням віз їх на спині, при цьому ворушачи своїми довгими вухами.

 

Під час прогулянок Флорида бачила, як будуються гроти, як вони поступово з'єднуються прозорими куполами, як над ними росте другий ярус куполів, призначених для крон дерев. Будівництво просувалося день за днем, робочі дуже поспішали закінчити роботи за період короткого північного літа.

 

 

І ось, нарешті, оранжерея була побудована. Кращі флористи з'їхалися, щоб скомпонувати клумби, розсадити дерева і кущі. Головне місце в композиції, звичайно ж, відводилося трояндам. Одні з них вилися, як ліани і обвивали круглі арки альтанок, інші стелилися по галявині, створюючи біло-рожевий килим. Треті росли красивим кущем, схожим на великий букет, що видавав дивовижний тонкий аромат.

Нарешті, всі троянди, в тому числі, подаровані при народженні принцеси, були посаджені, пальми розкинули гілки в другому ярусі, фонтан розкидав бризки морської води.

Відкриття оранжереї було призначено на останній день літа. Король був так захоплений творінням архітектора Ленца та ідеями своєї дочки, що до відкриття оранжереї послав запрошення в усі довколишні королівства і до свого друга правителя Персії.