Маленький їжачок вертівся всю ніч. Він підбивав подушку, поправляв ковдру, і тільки під ранок, нарешті, заснув.

— Йойо, милий, пора прокидатися, — почув він крізь сон.

Їжачок розплющив очі. Сонечко заглядало у віконце, на столі вже стояла кружка чаю, над якою піднімався парок. Поруч примостилася повна тарілка оладок, це мама насмажила спеціально для нього.

— Вставай, сонько, — сказала мама, — умивайся, снідай, і в школу.

«Сьогодні перше вересня!» — згадав Йойо.

Він швидко схопився з ліжка і побіг умиватися, шарудячи маленькими ніжками по паркету.

Після водних процедур їжачок сів за стіл і з апетитом з'їв одну оладку і випив кілька ковточків ароматного м'ятного чаю.

— Все, я готовий, спасибі, мамо, — сказав він.

— Ти хоч трохи розчеши колючки, чудо моє, — засміялася мама.

Їжачок швидкими рухами поправив лапками неслухняні колючки.

 

 

— А Йоїчка точно сьогодні приїде? — запитав він у мами і подивився на фотографію, де вони з Йоїчкою грають м'ячем.

— Папа вже поїхав за нею. Після обіду привезе її.

— Я так скучив за Йоїчкою. А вона одужала?

— Одужала, одужала, — засміялася мама. — Завтра разом в школу підете.

— Ура! — зрадів Йойо.

Йоїчка — це його сестра-близнючка. Вона захворіла в гостях у бабусі і тому вчасно не повернулася додому.

— Все, я пішов! — сказав Йойо, надівши маленький рюкзачок.

— Йойо, ти пам'ятаєш? Після школи одразу додому, нікуди не відволікайся!

— Пам'ятаю, пам'ятаю, матуся, — запевнив Йойо і побіг на зупинку шкільного автобуса.

Треба зауважити, що всіх малюків до школи возив спеціальний шкільний автобус. Їжачок і раніше бачив, як малюки їздили в школу на автобусі і по-доброму їм заздрив. А тепер він теж буде їздити на ньому, адже він першокласник!

У сімейці зайців вранці був переполох, бо у мами-зайчихи і тата-зайця було цілих троє школярів-зайчаток. Малюки бігали, метушилися, застеляли ліжка, юрмилися біля умивальника.

Мама-зайчиха вранці вже приготувала тарілку чищеної морквини.

— Малюки, їсти! — покликала зайчиха.

Весела компанія вмостилася за столом і стала гризти моркву.

— А можна я одну морквину візьму в школу? — запитав малюк-першокласник.

Старші брати засміялися.

— Ти знаєш, зайченя, що на уроках не можна їсти моркву, — сказав один з братів.

— А коли можна? — розгубився зайчисько.

— Тільки на перервах.

— На яких перервах? — здивувався малюк.

 

 

— Це відпочинок між уроками. Можна поїсти, побігати, пострибати, — пояснив старший брат.

— Пострибати? — зрадів зайченя.

— Пострибати, але не балуватися, — суворо сказала мама. — Діти, після школи відразу додому. Я вам цілу гору морквини приготую. Дивіться, не балуйтеся в школі, слухайтеся вчителя.

— Добре, — сказали зайчатка, надягаючи рюкзачки.

Зайченя дуже хвилювався. Адже він йшов у школу в перший клас, а брати йшли вже до другого класу. Зайченятко поспішав і намагався не відставати від своїх старших братів.

Ведмедика в школ