Олесь Гончар

Білий лотос

«Білий лотос» Олеся Гончара — незавершена повість, у якій прототипом головної героїні стала відома українська скульпторка Галина Кальченко.

Світову славу письменнику принесли романи «Собор», «Прапороносці», «Тронка», «Берег любові», «Людина і зброя», повісті «Бригантина», «Далекі вогнища», новели «Модри Камень», «За мить щастя». Олесь Гончар — видатний український письменник, автор соціально-психологічних та філософських романів, повістей та новел.

І

Був він тоді, коли вперше зустрілись, ад’ютантом худезним, довгошиїм, з соромливою усмішкою, з щербатими після фронту зубами, що їх він під час розмови час від часу інстинктивно прикривав долонею.

Такого покохала. В дружини себе віддала, довірила свою долю.

Був ад’ютантом, тепер уже сам має ад’ютанта.

Звичайно, трохи образливо, що, замість чоловіка, тебе зустрічає його ад’ютант, але що вдієш, коли служба, коли інакше не можна. Цей офіцер молоденький, ад’ютантик нового покоління, він досить ґречний, навіть галантний хлопець. Зустрівши її за дорученням чоловіка в аеропорту, привіз її просто до цієї колиби на іменини свого командира, котрий для неї самої не командир, а лиш супутник життя від тих давніх весняних днів, власне, від тих кількох годин, коли випало їм разом, працюючи на суботнику, розчищати руїни Хрещатика, гори яких, здавалось, не розчистити впродовж усього життя. Хоч який був напружений день, хоч як втомою тіло гуло, втім стачило духу після всього побувати увечері на схилах Дніпрових, де, якщо з вами молодість, ніч весняна відкриє вам усі свої чари. Світила їм незліченними зорями ніч задніпровська, світила на ту їхню високу, найвищу на Володимирській гірці альтанку, де вони, перестоявши всіх закоханих, залишились тоді удвох.

Власне, виникло їхнє побачення ніби е