Я бачив Чарівну крамницю здалеку кілька разів. Бувало, що я навіть проходив повз її вітрину, звідки на мене дивилися різні химерні вироби, магічні кулі, чарівні кури та ковпаки, ляльки для черевомовців, набори для фокусів, колоди карт, які на перший погляд здавалися абсолютно звичайними, та інші подібні речі. Але я ніколи і не думав туди заходити, поки одного разу, практично без попередження, Гіп не потягнув мене за руку прямісінько до вітрини і поводився так, що мені нічого не залишалося, окрім як зайти з ним всередину. Чесно кажучи, я навіть ніколи точно не знав, де знаходиться ця крамниця — простенька, нічим не примітна вітрина на Ріджент-стріт, між магазином картин і вітриною з курчатами, вирощеними в запатентованих інкубаторах — але, як виявилося, ось вона тут. Мені здавалося, що вона знаходиться десь ближче до Площі Пікаділлі або за поворотом на Оксфорд-стріт, або навіть десь у районі Холборн. Вона завжди виднілася нібито здалеку, була завжди, так би мовити, не по дорозі, вона завжди була чимось на зразок міражу в пустелі. Але зараз я бачив її зовсім чітко, я стояв прямо перед її парадним входом, а Гіп своїм маленьким вказівним пальчиком тицяв по вітрині, вказуючи на її різноманітний вміст.