Еліна Заржицька

Світ, в якому ти живеш

Збірка казок, яку ти, мій любий читачу, тримаєш у руках, не містить незвичайних див або пригод, а на її сторінках ти не знайдеш й тіні чудовиськ або героїв-сміливців. Але затримайся на хвилину і, сповнений розчарування, не поспішай до комп’ютера, на яскравому екрані якого миготять військові, озброєні пістолетами та автоматами.

Справа в тому, що я хочу запропонувати тобі побачити інших героїв — у повсякденному житті. Придивися уважніше. Бачиш, стоїть стілець. Але це не звичайний стілець і ніколи ним не буде, якщо ти запросиш на допомогу двох подруг Уяву та Фантазію.

Ілюстрації Аліни Осипової.

«У дійсність можна увійти з головного входу, а можна влізти в неї — і це дітям найцікавіше — через кватирку».

Дж. Родарі

Від автора

Добре художнику: намалював картину — і відразу можна розгледіти, є в людини талант, чи ні. Навіть якщо намальовано невправно — все одно можна визначити ступінь обдарованості. А от письменник… Читає людина книгу — одному вона подобається, а іншому — ні.

Збірка казок, яку ти, мій любий читачу, тримаєш у руках, не містить незвичайних див або пригод, а на її сторінках ти не знайдеш й тіні чудовиськ або героїв-сміливців. Але затримайся на хвилину і, сповнений розчарування, не поспішай до комп’ютера, на яскравому екрані якого миготять військові, озброєні пістолетами та автоматами.

Справа в тому, що я хочу запропонувати тобі побачити інших героїв — у повсякденному житті. Придивися уважніше. Бачиш, стоїть стілець. Але це не звичайний стілець і ніколи ним не буде, якщо ти запросиш на допомогу двох подруг — Уяву та Фантазію.

Дехто їх плутає або просто вважає, що це одне й те саме. Тільки це не так. Уява відтворює те, що ти знаєш, те, що буває; а Фантазія — те, чого немає в дійсності, чого ніколи не було й не буде.

А може, буде? Хтозна? Коли народна фантазія створила казковий килим-літак, ні в кого навіть думки не майнуло, що люди насправді літатимуть швидше, аніж птахи. Зараз же ти спокійно дивишся на величезні літаки і стрімкі ракети, що мчать на Місяць та інші планети Сонячної системи. А тарілочка з яблуком? Та це ж сучасний телевізор! Бажання побачити ці дива очевидячки спіткало декого з дітей, які виросли й стали вченими, на дивовижні відкриття й винаходи. Тобто, Фантазія багато знає і багато вміє.

Спробуймо і ми потоваришувати з Уявою та Фантазією і тоді роззирнемося навсібіч. Із допомогою двох дивачок кожна звичайна річ, кожна крихітна дрібничка оживає й починає балакати. Тоді навіть маленька пилинка розкаже тобі цікаву історію.

Ти згоден, друже? Тоді уперед, за мною, і я покажу тобі навколишній світ, але не нудний, буденний, а пробуджений двома сестрами — Уявою і Фантазією. Мандруємо новими світами разом!

Частина перша

Голоси простих речей

Допитлива Стружка

Під верстаком лежала велика кучерява Стружка. Вона бажала про все дізнатися і все зрозуміти.

— Цікаво, для чого мене зробили? — розмірковувала Стружка.

Її сусідки не замислювались над цим, і навряд чи могли б відповісти на таке питання.

Якось уранці Стружка опинилася у мішку, де зустріла багато своїх кучерявих приятельок. Потім мішок викинули на смітник.

Поруч пролітала Пташечка. Вона підхопила нашу знайому Стружку, яка випала із мішка, і полетіла далі. Так наша Стружка стала частиною затишного гніздечка.

Пташка знесла три гарненьких строкатих яєчка. Потім з яєчок з’явились крихітні безпомічні пташенята.

…Минув час, пташенята виросли і відлетіли. Гніздо спорожніло.

— Цікаво, — думала собі допитлива Стружка, — що буде далі?

Гніздо зламали якісь розбишаки, і Стружка впала на землю. Тут її побачив маленький Хлопчик.

— Що я знайшов! — зрадів Хлопчик і швиденько дістав із кишені сірники, які потай від мами взяв на кухні. Він чиркнув сірником і підніс вогника до Стружки.

— Пече! Як пече! — скрикнула Стружка та перетворилась на білий Дим.

— Цікаво… — пробурмотів Дим. Тут налетів Вітерець і поніс Дим прямісінько на небо.

— Як багато нового я пізнаю, — шепотів Дим. Він піднявся так високо, що зіткнувся з Хмарою.

— Вибачте! Я ненавмисне, — ніяково промовив Дим.

— Не вибачу! — гримнула Хмара і почала рости… рости… і заплакала.

Краплі дощу злилися з Димом та впали на Землю. Земля ожила, зазеленіла. Невдовзі на ній виросло дерево. Дерево зрубали, обтесали і принесли до майстерні. За діло взявся Рубанок. Невдовзі під верстаком знову виросла пухнаста жменя кучерявих стружок.

Що з ними трапилось далі? Це вже зовсім інша історія.

Пилинки-пустунки