автордың кітабын онлайн тегін оқу Мигіївський метеорит
Сергій Мисько
Мигіївський метеорит
«Мигіївський метеорит» — новелла про життя-буття подружжя Мамаїв. Євген і Євгенія — самодостатні особистості з креативним баченням реальності. Ці двоє до нестями закохані, але з роками їхній шлюб набув нових і досить-таки несподіваних подробиць…
А метеорит і справді був…
Метеорит Мигії (Migei, Mighei, Migheja) — кам’яний, вуглецевий хондрит вагою 7 кг 948 грамів.
Падіння метеориту відбулося 6 червня (21 червня за новим стилем) 1889 року поблизу села Мигія Первомайського району Миколаївської області о 20 годині 30 хвилин. При досконалому вивченні метеориту Мигії було виділено новий тип метеоритної речовини, що отримала назву СМ хондритів.
Мигія — це справжня гірська країна серед неозорих степів, немов Маленька Швейцарія. Мабуть більш ніде немає такої великої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу, річкових порогів, багатої флори та фауни. На Мигійських порогах проводяться міжнародні змагання з плавання на байдарках та рафтах, адже байдарочна траса займає 2-ге місце в Україні по складності спливу.
2020 рік (130 років від дня падіння поблизу села Мигія)
Будь-який збіг з реальними подіями, людьми, населеними пунктами, тощо… майже випадковий
Розділ 1
Душа в душу
* * *
Корова почухала задньою правою, роздуте молоком, драглисте вим’я і діловито заявила:
— Туди дороги немає. Вірніше, її не існує взагалі. А вам навіщо?
Від почутого й побаченого очі Євгена округлилися до непристойних розмірів. Тепер ці дзеркала душі, вискочивши на лоба, скоріше нагадували білі порцелянові блюдечка з чорними масними плямами розширених зіниць по центру.
— Я, Зойка… Зойка Білокопитова. Між іншим, у тебе виразні очі, — продовжувала тварина, висолоплюючи язика. — Давай відразу на ти. У нас тут все по-свойськи.
Білокопитова все ж соромилася в присутності незнайомця відганяти немитим хвостом зграї надоїдливих мух, що обліпили її з усіх боків і лізли, куди їх не просять.
Про всяк випадок Євген зробив крок назад. В голові крутилися неймовірні варіанти пояснень: «Мабуть теща намовила за мої солоні жарти. Чи й того гірше… Пристріт. Конкуренти по бізнесу таки підсипали у каву якоїсь гидоти. Як кажуть старі люди: правдива мана — здоровому глузду хана. Чи, може, нарешті фортонуло, і я…».
— Чого замовк? А в тебе яка назва?
Вона не втрималася, мабуть їй нестерпно свербіло. Врешті-решт кілька разів війнула розкішним хвостом з рудими китицями бруду, здійнявши в повітря сіро-зелену хмару. Євгеній рефлекторно почав відмахуватися від комах, але даремно. Літаючу безліч не цікавила його персона. Ескадрилья, хаотично покружлявши в повітрі, знову обсіла Зойку.
* * *
Подружжя Мамаїв поверталося до рідної Мигії, опісля вдалого м’ясного торгу на обласному базарі. Євген і Євгенія: класичні селяни на земельних паях. Як і всі, так звані дрібні одноосібники, обробляли наділи за принципово прозорою схемою. Ця категорія землевласників зазвичай орендувала всю необхідну техніку у більш заможних фермерів.
Окрім означеного виду діяльності, і, аби убезпечити себе від фінансової кризи на неврожайні роки, займалася ще й сяким-таким допоміжним бізнесом. Іноді робили вилазки за свіжиною. Тобто на день-другий ставали «м’ясниками». Так віднедавна називають приватних заготівельників великої рогатої худоби і свинопоголів’я у населення району. Здійснювали забій, обвал, формування роздільних шматків для реалізації в мережі оптової і роздрібної торгівлі.
* * *
Добру половину дороги вони провели за емоційним з’ясуванням, хто з них винен в тому, що хтось винен. Скоріше ця обста
...
