Степан Руданський
Ігор — князь Сіверський
Твори Степана Руданського вражають різноманітністю тем і жанрів. В історії української літератури поет відомий як автор гуморесок (приказок, як називав їх сам співомовець), пісень (ліричних віршів, частина яких стала народною), балад, казкових байок, історичних поем та перекладів російських, західнослов’янських і античних поезій. Говорячи про значення поезій Руданського, Іван Франко підкреслював, що він відноситься до найбільш талановитих українських поетів, що з’явилися на літературній ниві по смерті Шевченка.
«Ігор — князь Сіверський» — переклад «Слова о полку Ігоревім», героїчної поеми кінця XII століття, однієї з найвідоміших пам'яток давньоруської літератури. Для всіх хто цікавиться стародавньою українською літературою.
1
Чи ж не гоже ж то нам буде
Словом давнім, брате,
Словом трудних оповідок
Пісню надпочати,
Пісню тому Ігореві,
Святослава сину,
Що водив колись на бійку
Храбрую дружину?
Та й почати тую пісню,
Як билина бає,
А не з думки, не з замислу,
Як Боян співає.
Бо Боян той, як кому лиш
За пісню береться,
То мислею по дереві
Так і розтечеться.
І ганяє сірим вовком
Через гори, яри,
І літає орлом сивим
Під самії хмари.
І лиш було усобиці
Давні спогадає,
Десять соколів на стадо
Лебедів пускає.
І которую лебідку
Сокіл дотикає,
Та лебідка попереду
Пісню і співає
То старому Ярославу,
То тому Мстиславу,
Що касозького Редедю
Зарізав на славу.
Або коли спогадає
Недавню годину,
То й Красному Романові,
Святослава сину.
Не соколів на лебідок
Той Боян пускає:
То він пальці свої віщі
На струни спускає.
І на живі тії струни
Лиш пальці наскочуть,
То вони вже самі славу
Князям і бренькочуть.
Так пічнемо ж собі, брате,
Пісню ту співати
Від Владимира старого
До Ігоря того,
Що закріпив собі розум
На буйнії волі,
Що наострив своє серце
Одвагою в полі;
Що з одваги і дружину
Повів молодецьку
За рідную землю руську
В землю половецьку.
2
Глянув Ігор против сонця —
Со
