автордың кітабын онлайн тегін оқу Вперше в Африці
Владимир Кривенко
ВПЕРШЕ В АФРИЦІ
Підводний світ вабив мене з давніх пор.
Ще в дитинстві я, незалежно від Ж.І. Кусто та Е. Ганьяна винайшов акваланг. Правда, оскільки я не мав, як вони, багатого спонсора, сталевий балон я замінив гумовою грілкою, а компресор — власними легенями… Тих кількох секунд, що ледь не стали останніми в моєму житті, мені цілком вистачило, щоб назавжди «захворіти» невимовною красою підводного світу.
З роками моя тяга до пізнання невідомого лише посилювалась. Я освоїв «комплект підводника № 1», а потім і аквалангів «АВМ» і «Україна», передивився всі доступні нам фільми Ж.І. Кусто, побував з підводними візитами і в Азовському і в Чорному морі. Довелось бачити і затонулі кораблі, але мрія побачити на власні очі казковий світ тропічного моря так на довгий час і залишалась нездійсненною мрією…
Прийшов час і сталося дві події, які дозволили моїй мрії здійснитися; впала «Залізна стіна», що затуляла більшості з нас весь світ, і я вийшов на пенсію. Таким чином ці дві події планетарного і особистого плану дозволили мені, нарешті, втілити в дійсність мрію дитинства.
Куди їхати? Це не питання! Звісно, туди, де справжні корали і туди, куди дозволять наші, досить скромні заощадження.
Австралія з її Великим Бар'єрним Рифом відпала зразу, залишилась Африка, а саме — Єгипет, — Червоне море…
І ми поїхали!
Африка ужасна! Да да, да!
Африка опасна! Да да, да!
Не ходите в Африку никогда!..
…Але чомусь вище і навіть середнє керівництво нашого заводу, під час відпусток безстрашно подорожувало тією страхітливою і небезпечною Африкою, зовсім не зважаючи на попередження Корнія Івановича Чуковського. Можливо, завдяки дивному збігу обставин, в той день, коли в дитячих садочках нам читали «Бармалея», лякаючи Африкою, все наше майбутнє керівництво сиділо в своїх домівках з мокрими носами і температурило… А тепер, завдяки власному невігластву, коли в Києві зима в розпалі, вони повертаються з тієї страхітливої Африки не попеченими на багатті Бармалея, а веселими, засмаглими, з купою фотографій і приємних спогадів…
Подивились ми з дружиною на цю чудасію, подумали, подумали, та й вирішили і собі перевірити, чи справді «Африка ужасна? Африка опасна?»…
Рейс Київ — Хургада був призначений на п'яту ранку, отже ніч ми провели практично без сну, в хвилюванні очікування таксі до Борисполя. Дуже хвилювався я й перед митним оглядом, бо я мав з собою підводне спорядження: саморобний бокс для камери та фотоапарат, що нахабно висів на шиї і збирався проникнути в салон літака. На диво, ніхто не запідозрив в моїй особі шпигуна або терориста, і ось, нарешті, наш Боїнг-747 в повітрі!
Україна ще спить. Зрідка деінде блисне самотній безсонний вогник на чийомусь підвіконні, нагадуючи відому повість А. Екзюпері «Нічний політ», і знову під крилом суцільна темрява. А попереду, ще не помітна на землі, розгоряється ранкова зоря. Перші проміні сонечка зустріли нас лише над Чорним морем, осяявши рожевим світлом безкрайню снігову рівнину, створену хмарами. Хмари стали неохоче розступатися лише над скелями Туреччини, а над Середземним морем вже нагадували про своє існ
