Генріх Гейне (1797–1856) — одна з найпомітніших постатей в історії німецької літератури, найбільший лірик епохи. Його справедливо називають співцем природи і нещасливого кохання.

Гейне «взяв від романтичної школи все життєздатне: зв'язок з народною творчістю… Він продовжив розпочате романтиками використання мотивів народної легенди й казки, розхитування канонів класичного віршування».

До скарбниці світової літератури Гейне увійшов як автор поезій та художньо-публіцистичної прози. А світову славу принесла німецькому поету «Книга пісень».

Переклад Максима Рильского.