автордың кітабын онлайн тегін оқу Камінний господар
Леся Українка
КАМІННИЙ ГОСПОДАР
«Камінний господар» Лесі Українки — перша п’єса в українській літературі, де зображено чоловіка-спокусника***. За основу сюжету взята традиційна світова тема, авторка подає її власну інтерпретацію. Найвідомішими творами авторки є поетичні збірки «На крилах пісень»», «Думи і мрії», п’єси «Лісова пісня», «Одержима», «Бояриня», «Оргія», «Блакитна троянда», «Кассандра», «Камінний господар» тощо. Леся Українка — видатна українська письменниця, перу якої належить низка геніальних творів, для її ідіостилю характерні посилений психологізм та філософічність у поєднанні з сугестією.
Діячі:
Командор дон Гонзаго де Мендоза.
Донна Анна.
Дон Жуан*.
Долорес.
Сганарель — слуга дон Жуана.
Дон Пабло де Альварес, Донна Мерседес — батько і мати донни Анни.
Донна Соль.
Донна Консепсьйон — грандеса.
Маріквіта — покоївка.
Дуенья донни Анни.
Гранди, грандеси, гості, слуги.
*Тут ужито французької, а не іспанської вимови імення «Жуан», бо так воно освячене віковою традицією у всесвітній літературі. З тої самої причини ужито італьянської форми слова «донна». (Прим. Лесі Українки).
І
Кладовище в Севільї. Пишні мавзолеї, білі постаті смутку, мармур між кипарисами, багато квітів тропічних, яскравих. Більше краси, ніж туги.
Донна Анна і Долорес. Анна ясно вбрана, з квіткою в косах, вся в золотих сіточках та ланцюжках. Долорес в глибокій жалобі стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квіток.
Долорес (устає і втирає хустинкою очі).
Ходім, Аніто.
Анна (сідає на скамницю під кипарисом).
Ні бо ще, Долорес,
тут гарно так.
Долорес (сідає коло Анни).
Невже тобі принадна
могильна ся краса? Тобі, щасливій!
Анна.
Щасливій?..
Долорес.
Ти ж без примусу ідеш
за командора?
Анна.
Хто б мене примусив?
Долорес.
Ти ж любиш нареченого свого?
Анна.
Хіба того не вартий дон Гонзаго?
Долорес.
Я не кажу того. Але ти чудно
відповідаєш, Анно, на питання.
Анна.
Бо се такі питання незвичайні.
Долорес.
Та що ж тут незвичайного? Ми, Анно,
з тобою подруги щонайвірніші, —
ти можеш все мені казать по правді.
Анна.
Спочатку ти мені подай сей приклад.
Ти маєш таємниці. Я не маю.
Долорес.
Я? Таємниці?
Анна (сміючись).
Що? Хіба не маєш?
Ні, не спускай очей! Дай, я погляну!
(Заглядає їй в очі і сміється.)
Долорес (із слізьми в голосі).
Не муч мене, Аніто!
Анна.
Навіть сльози?
Ой господи, се пасія правдива!
Долорес закриває обличчя руками.
Ну, вибач, годі!
(Бере в руки срібний медальйон, що висить у Долорес на чорнім шнурочку на грудях.)
Що се в тебе тута,
в сім медальйоні? Тут, либонь, портрети
твоїх покійних батенька й матусі?
(Розкриває медальйона раніше, ніж Долорес устигла спинити її руку.)
Хто він такий, сей прехороший лицар?
Долорес.
Мій наречений.
Анна
