автордың кітабын онлайн тегін оқу Ангельські сни
Ганна Рось
Ангельські сни
Кожній людині при народженні дається небесний Ангел, який оберігає нас від негараздів. Навіть якщо ви ніколи не бачили Ангела, то це зовсім не означає, що їх немає. Нова віршована казка «Ангельські сни» розповідає про зустріч малюків Зої та Артемка з Ангелом. Казка ця і весела, і серйозна, і повчальна одночасно. А ще у неї є багато яскравих ілюстрацій від автора.
Приємного читання, герої казки вже чекають своїх маленьких читачів.
Тепле літечко прийшло,
Сонце світить високо!
Їдуть Зоя та Артемко
До бабусі у село!
У селі є фрукти, м'ясо,
Зранку — свіже молоко,
Сир, яєчко, збите масло,
І млинці іще з медком!
На селі життя — малина!
Все росте! Ну, просто рай!
Хочеш — в річці покупайся,
На травичці загоряй!
Зої скоро буде вісім,
А Артемкові — вже шість,
Діти вирослі, дорослі,
Вгору тягнуться у ріст.
— Помагайте бабі Глаші, —
Папа вказівки дає, —
Кроликам нарвіть травички,
Хай Артем город поллє.
На очах у мами сльози:
— Будемо ми нудьгувати,
Діти, ви не забувайте
Книжки інколи читати.
— Добре! Нам все зрозуміло,
Будемо город копати, —
Обіцяють Зоя з братом
Бабі Глаші помагати.
* * *
Вранці півник у сараї
Прокричав «ку-ку-рі-ку»,
І замукала корівка,
Бабу кличе у хліву.
Тільки Зоя і Артемко
Утомилися та сплять,
Сонце встало із-за річки,
А вони все сни глядять.
— Прокидайтеся, вже дев'ять,
Сонце в небі високо!
Умивайтесь, розчешіться.
Ось парне вам молоко!
Баба Глаша все клопоче,
Вранці хліба напекла,
І корову подоїла,
Все прибрала, підмела.
Вже курей нагодувала
І кролям трави дала.
— Баба Глаша, з добрим ранком!
— Хлібом пахне! Вже спекла?
— Пригощайтесь, дорогенькі,
Свіжим хлібом з молоком,
Зваримо в обід борщу ми,
Та в прикуску з часником!
* * *
— Є цвяхи, бабуся, в тебе,
Щоб паркан ремонтувати?
— Дорогий ти помічник мій,
Не малий, щоб майструвати?
— Не малий я, все умію!
Дай цвяхи і молоток,
Ще поправлю тобі лавку
Та для качечок куток.
Глядь, цвяхи малий Артемко
Забиває, як мастак.
Хвалить бабця:
— Ось господар!
От так майстер! Ось козак!
— Справу зроблено! А далі —
Хай город води поп’є!
Озирнутися не встигли,
А Артемко воду ллє.
Час минув — малий Артемко
Рве траву для каченят,
Для курей і для кролиці,
Для маленьких кроленят.
А за братом ходить Зоя,
Може, підказати щось,
Хоч роботи не боїться,
Так у них вже повелось.
* * *
Цілий день трудився Тьома,
Ввечері гусей загнав,
Борщ поїв і випив чаю,
Навіть трохи задрімав.
Подрімав, розплющив очі —
Баба Глаша перед сном
У ікони щось шепоче,
Хрест поклавши на чоло.
— Бабо, а то є молитва? —
З інтересом запитав, —
Богу молишся старанно?
— Богу, щоб не забував.
Щоби дав здоров'я рідним,
Діткам розуму давав,
Щоб земля нас годувала,
Щоб до всіх добра була.
Щоби сонце зігрівало,
Дощ сади щоб поливав,
Щоб був мир на всій планеті,
Щоб вас Ангел зберігав.
— Ангел! Добрий? А який він?
— Є у нього два крила.
— Захистить нас від негоди?
Ти його покликала?
— Треба вчити вам молитву,
Щоб зуміти погукати,
Ваші щоб слова почув він.
— А їм крила, щоб літати?
— Ти молитися навчи нас, —
Тьома тихо попросив.
— Добре, вчіться, любі дітки,
Батько як мене учив.
«Ангеле Божий, від Бога з небес даний,
Дай прожити чесно день, Вісник безустанний.
Ангеле-хранителю, укрий від лукавого,
Від очей спокусника та від слова бранного.
Ангеле Божий, укажи шлях доброти,
Моє серце збережи в ангельській чистоті».
Говорила баба Глаша,
А Артемко вторував,
З трепетом і з хвилюванням,
Ніби Ангелу читав.
— Чом же, Зоя, ти не учиш?
Бачиш, брат запам’ятав.
— Коли буде небезпека, —
Відгук Зої здивував, —
Знаю я сама, як бути,
Як дорогу перейти,
Що не можна із чужими
Розмовляти, кудись йти.
В незнайомий дім ходити,
І не пити там води.
І бурульки в рот не брати,
Ще не їсти десь гриби.
Вмію я замкнути двері,
Світло можу виключати,
Чим же янгол допоможе,
Як пора лягати спати?
— Нерозумна ти, онучка,
Бог тебе хай боронить,
Спати вже пора лягати,
Кожен хай солодко спить.
А Артемко ліг в постільку
Та ікону озирнув,
Натрудився, бідолаха,
Сплющив очі і заснув.
* * *
Снилося блакитне небо,
Хмарки, кулька, навіть три!
Свято в парку та гойдалки,
І футбольний м’яч для гри.
Снився ліс йому, ялинка,
Після — річка, два коня,
Парус, вітер, хвилі, риби,
У човні мале щеня.
* * *
В ліжку теплім спала Зоя,
Тільки сон не поглинав,
В сільській хаті серед ночі
Чути звуки, хтось стогнав.
Заховалася під ковдру,
Під подушку з головою,
І вертілася й крутилась,
Та не знала все ж спокою.
Снився темний ліс, корова,
Роги, бик межи ворон.
Снився пес страшний, здоровий,
Кішка теж пролізла в сон.
— Мур-мур-мур, — мурличе кішка.
— Ой, маленьке кошеня! —
Зоя кішку підібрала, —
Шерстка чорна і м’яка!
— Мур-мур-мур, пішли зі мною,
Стільки є цікавих місць!
— Як зовуть тебе, малятко?
— Мау-ра, ходімо в ліс!
— Постривай, уже темніє,
Може, завтра підемо?
— Мур-мур-мур, не страшно зовсім,
Ми з тобою вдвох йдемо.
Кішка в очка подивилась,
Бо чаклункою була,
Двері Зоя відчинила,
Шаль взяла і геть пішла.
— Правда, Маура, не страшно,
Пахнуть м'ята, квіточки,
Місяць світить на доріжку.
— Я вперед, не бійся ти.
— В небі темнім зірки сяють,
Кущ колючий. Звідки дим?
Маура, ти підростаєш?
Маура, не бачу дім!
Заблукали ми? Де місяць?
Що за морок біля нас?
Маура, мене лякаєш?
Очі в небі в пізній час.
Заплутали! Відпустите!
Тут болото? Мокро як!
Поможіть скоріш! Рятуйте!
Маура, жартуєш так?
Зов почув сміливий Тьома:
— Филимон, біжи мерщій!
Слід бери! Ось шаль, калоші,
Уперед, хороший мій!
Поспішає пес назустріч.
— Зоя! Зоя! Відгукнись!
— Тут я, Тьома!
— Ти тримайся!
Ось за палицю візьмись!
— Я врятована! Свобода!
— Бійся нової біди!
Із-під ніг земля уходить!
Тут обрив! Скоріш сюди!
Филимон, мій друже, де ти?
— Маура, чаклуєш ти?
Що за витівки і чари?
— Упадемо з висоти!
В небі блискавки літають,
Вітер дме і краплі б'ють,
Град великий з ніг збиває,
Крок, іще, і упадуть.
Захиталась під ногами,
Затряслась навкруг земля!
Вмить надійними руками
Хтось їх лагідно підняв.
...
