Ганна Рось

Мураха та його друзі

Збірник містить у собі одинадцять казок для дітей від трьох до десяти років. Герої казок — працьовитий мурашка, весела бабка, цвіркун-музикант і хрущик. Від казки до казки ви дізнаєтеся про цікаві пригоди друзів, а ще про те, чому мурашок називають санітарами лісу, хто купається в мурашниках, де можна знайти лісову парасольку, кого пасуть мурахи на фермі, що друзі подарували цвіркуну на день народження і багато іншого. А ще у книжці купа яскравих ілюстрацій від автора. Герої казки чекають своїх читачів.

Казка читається — малюк розвивається.

Вертоліт для мурахи

Летіла якось бабка, милувалася луговими квітами. Побачила вона ромашки, вирішила відпочити. Сіла вона на ромашку, вітерець ромашку колише, а бабка катається. Гой-да, гой-да. Добре!

Летів повз хрущик.

— Гей, бабка, — кличе, — давай політаємо!

— Ні, — каже бабка, — краще йди сюди, будемо на ромашках гойдатися, дивись як: гой-да, гой-да.

— Ух ти! — каже жук.

Сів він на другу ромашку, вітерець дме, ромашки колишуться, а бабці і хрущику весело. Гой-да, гой-да.

Повз по стежці мураха, а на спині у нього лежала гілочка.

— Гей, Мурашик, повзи до нас, — закричав хрущ, — будемо кататися на ромашках!

— Та коли мені кататися, у мене роботи багато, — відмовився мураха.

— Що ти все працюєш та працюєш, — сказала бабка, — перепочинь трошки. А ходімо пити березовий сік! — запропонувала бабка.

Жарко було мурасі. Поклав він гілочку на травичку, витер лоба.

— Соку випити можна, — погодився Мурашик.

— Я знаю, де сік, всі за мною, — скомандувала бабка і полетіла.

Хрущ полетів за нею, а мураха повз по землі. Бабка сіла на гілочку берези.

— Сюди, повзи сюди, — кликала вона мураху.

Мурашка повз все вище і вище на березу, поки не опинився на гілці, де його вже чекали бабка і жук. Хрущ простягнув мурашкові наповнений смачним березовим соком листок із загнутими краями.

— Пий, Мурашик, ми вже напилися, дуж-же смачно! — хвалив жук.

Мурашка випив сік залпом. Сік був дійсно дуже смачним, солодким і прохолодним.

Раптово величезна тінь закрила сонячні промені. Бабка і жук швидко полетіли з берези, а маленький мураха сховався між гілок. Це дятел прилетів на березу і постукав своїм дзьобом. Дятел відчував, що мураха десь близько. Він висунув довгий язик і намагався захопити мурашку між гілок. Мураха дуже злякався. Він шукав щілину, куди можна забитися від страшного дятла.

— Тримайся, Мурашик, — крикнув хрущ, — зараз ми що-небудь придумаємо, щоб врятувати тебе!

— Як же його зняти з дерева? — переживала бабка. — Може, попросити павучка сплести нитку, по якій Мурашик міг би спуститися? — запропонувала вона.

— В нас немає часу! — крикнув жук. — Стривай, я ж-ж здається, придумав!

Бабка здивовано дивилася на жука.

— Допомож-жи мені, — скомандував жук і полетів до клену.

Під кленом лежало багато насіння. Хрущ знайшов підходяще насіннячко і крикнув:

— Ти з одного боку, я з іншого, полетіли!

Бабка та жук вхопилися за насіння і понесли його до гілки, де ховався мураха.

— Мурашик, сідай на вертоліт, — кричав жук, — лети!

Мурашка обхопив лапками насіння клена. Насіннячко закрутилося, як пропелер гвинтокрила і, обертаючись, почало опускатися на землю.

...